Як я у бізнесмена грався

Є у кожного мрія, реалізувати яку ніколи руки не доходять, але у складний момент, коли хочеться все кинути, хочеться піти з головою саме в таку мрію.

Цей допис про те, як я спробував зайнятися бізнесом, що з цього вийшло і чому в мене досі лежить майже сотня блокнотів, з якими я не знаю, що робити.

Мені завжди подобалися канцелярські товари. Люблю пір'яні ручки, механічні олівці і писати на папері, неймовірне задоволення. Коли олівець торкається паперу, одразу починають зʼявлятися ідеї, думки впорядковуються і шикуються в рядок. Магія!

Після переїзду до Швейцарії у 2014, я купив собі блокнот Moleskin та м'який механічний олівець. Іноді ходив у сусідній парк позалипати на лавці, а коли цікава думка в голові з'являлася — одразу ж записував її.

Коли я купив свою першу пір'яну ручку, я дуже засмутився, бо її видно було наскрізь через Moleskin'івський папір, тому довелося писати лише олівцем. У той момент я вирішив, що колись я відкрию свій магазин, знайду ідеальний папір і там продаватиму свої блокноти.

…

Добігав кінця 2019 рік, з кожного отвору вже було видно новорічні прикраси, ялинки навколо вбрані та люди у передчутті свят. П'ять років поспіль у середині грудня я беру блокнот і починаю підбивати свої підсумки року та думати про цілі на наступний.

Кінець 2019 року для мене був не найлегшим, я впав у якийсь переддепресивний стан, з думкою, що мені набридла моя професія і я більше не винесу. Загалом, тоді я відчув всю красу професійного вигоряння. Чим все закінчилося можна почитати тут: Як карантин мене врятував.

Я тоді намагався активно вести свій YouTube канал, але розумів, що занадто багато сил витрачаю і потрібно знайти людину, яка мені допомагала б. Напружувати цими дрібницями дружину я не хотів, але попросив, щоб вона допомогла мені знайти помічника, хто міг виручити з подібними дорученнями. Після кількох співбесід я знайшов таку людину і буквально за кілька днів все, що я не міг змусити себе зробити, було зроблено.

І ось, сиджу я перед сторінкою, де я написав "Цілі на 2020 рік" і розумію, що взагалі не знаю, що хотілося б туди написати. У результаті я вичавив із себе всього два рядки:

1. Змінити роботу
2. Знайти додатковий заробіток

Так собі цілі, звісно, не дуже точні, але з цього можна було почати. Я почав думати, чим я хотів би займатися окрім програмування. І тут я згадав, що хотів займатися блокнотами.

Мені дуже подобається формат блокнотів Midori Traveler Notebook. Шкіряна обкладинка та змінні зошити-наповнювачі:

Я відкрив сайт Alibaba і пішов шукати хардкорних китайських постачальників, хто міг би відправити екземпляри протестувати. Я знайшов 10 постачальників, з усіма домовився, у всіх були дуже різні умови, але через місяць я отримав усі зразки і вони були відвертим лайном. Ну, як, непоганими, але я б точно не хотів, щоб вони асоціювалися зі мною. Тому я розкинув мізками і подумав — а чому б не зробити свій блокнот, як я хотів?

Звісно ж, я навіть не подумав, щоб спочатку знайти людей, кому це було б цікаво. А варто було б! Я, напевно, не буду оригінальним, якщо скажу, що в будь-якому бізнесі — чи це створення стартапу чи блокнотів — треба розуміти, кому це продати і хто покупець. Я вирішив, що хотів би продати це самому собі. Хоч щось.

Щоб продати, потрібно щось сфотографувати. Якщо це буде щось моє, то і виглядатиме воно по-особливому і показувати людям чужі фотографії не можна, тому що "це ж не моє". У результаті я дав завдання помічниці знайти постачальників шкіри, друкарню та шкіряників.

Потім я склав технічне завдання, що конкретно хочу отримати, і помічниця розіслала це людям, яких вдалося знайти. Скажу, що з усіма виконавцями та постачальниками спілкувалася виключно помічниця, поки я займався основною роботою. В результаті вдалося вибити у всіх вигідні умови роботи і — понеслося!

Я вигадав назву, намалював логотип, ми допилили техзавдання і відправили в роботу. В одній із кімнат довелося організувати проміжний склад, де зберігалася шкіра, інструменти та інше барахло, яке необхідно було переслати до цеху для виготовлення обкладинок. Абсолютно весь інвентар вівся у спеціальній програмі. До сантиметра все було враховано, і це полегшувало облік виробництва.

Мені дуже хотілося, щоб обкладинка блокнота була брендованою, але так, щоб це було ненав'язливим. На думку прийшло тиснення на шкірі, для цього я замовив спеціальні відбитки з логотипом, який так само за задумом використовувався б для упаковки - мені хотілося упаковувати все вручну в мішковину, перев'язувати мотузкою і зверху ставити сургучну печатку теж з логотипом.

Через кілька тижнів я отримав пробну партію зошитів, за виробництвом яких я не допетрив стежити, тому я просто охуїв, коли побачив, що вони зробили. Це були криві та косі зошити, які були нерівно порізані та всі листи були різного розміру. До того ж, вони не закривалися.

Після цього я зателефонував у друкарню і дав телефонних пиздюлів менеджеру за таку якість і відправив все назад. Назад вже надіслали всі зошити, але вони все одно були далекі від ідеалу. Проте обкладинки вийшли крутими.

Я все сфотографував, зробив сайт, запустив рекламу у FB і сів чекати.

Паралельно завели Інстаграм сторінку, помічниця почала її вести. Були навіть лайки, але далі справа не заходила.

Через тиждень, не отримавши жодного дзвінка, я переробив сайт, додав фотографій та поміняв рекламу.

Ще через тиждень оголосили карантин і всім стало ще більше похуй на мої блокноти.

Через рік я періодично спотикаюся на коробку з цими блокнотами і з одного боку мені шкода, що майже $1,500 пішло коту під хвіст і навряд чи я коли-небудь продам хоч один, а з іншого — якесь задоволення, що я спробував здійснити мрію.