Як карантин мене врятував

Спочатку текст був опублікований тут: https://dou.ua/forums/topic/32643

Хочу поділитися однією історією, яка, можливо, для когось буде корисною.

Близько року тому мене звільнили. Звільнили з компанії, яку я співзаснував, де я працював програмістом майже три роки. Звільнення це було для мене номінальним, планувати догляд я почав десь за два місяці до цього. Тоді почав змінюватися курс компанії, яким я був вкрай незадоволений, мій рівень стресу був на піку, а будь-яка згадка про роботу в мене викликала депресивні думки та почуття нудоти. Я просто вигорів. Знову.

Я досі твердо впевнений, що багато заробити можна лише бувши або власником компанії, або потрібно стояти дуже близько до її джерела, або працювати у великій корпорації, де доводиться мати справу з цілим букетом корпоративних проблем — стрес, політика та нудьга. Загалом, якщо говорити про легальні гроші, а не ті, що крадуть, то їх кількість прямо пропорційна ризику та стресу.

Тому мене завжди приваблювала ідея стартапів, своїх продуктів, де, як я думав, результат роботи залежить від зусиль, які я особисто прикладаю. І о боже, як же я помилявся.

Я працював по 12-14 годин протягом року в спробах догодити всім, нерідко без вихідних, не кажучи вже про навіть подібність відпустки. Я на вулицю міг не виходити тиждень. Зрозуміло, що після такого у мене стався зрив, мені дали півтора тижня відпустки, а після — я отримав пониження та позбавлення великої частки в компанії. Не оговтавшись повністю, я не розумів, чого від мене хочуть і, зрештою, стукнув другий «перегрів», після якого я був готовий на все, аби не займатися програмуванням ніколи. Я навіть спробував налагодити виробництво блокнотів, горе-бізнесмена.

Загалом на вільні хліби я вирушив на початку березня, але роботу почав шукати задовго до цього, тому фінансово був готовий якийсь час перетерпіти. І тут трапилося те, за що всім запам'ятається 2020 рік — почалася пандемія. Як би дивно це не було, але сам карантин для мене виявився білою смугою.

Через карантин і пов'язані з цим проблеми в різних сферах, людей досить різко стали скорочувати, швидко почали зникати й лайно-вакансії. За перші пару тижнів пошуків я хотів промацати ринок і знайти стабільний варіант, але на кожній співбесіді мене прям починало вивертати за однієї думки, що мені доведеться повертатися на рівень простого роботяги: дали завдання — йди виконуй. І справа вже була не так у грошах, як у потенційній нудьзі.

Я зрозумів, що перший варіант - це дорога в нікуди й прийняв одне з найбільш правильних рішень - розслабитися і використовувати час, що з'явився, на відпочинок і читання.

Ковтком свіжого повітря для мене стала книга Джина Кіма «Проєкт Фенікс». У мене почали спалахувати очі. Стало формуватися розуміння, чого хочу від роботи. Я усвідомив, що бути СЕО або, по-простому, генеральним виконавчим директором, — це зараз взагалі не моє, що я навряд чи зможу на даному етапі життя створити якийсь бізнес із нуля і відпустив цю думку з полегшенням.

Після цього пошук роботи став пасивнішим, але дуже точковим — я нарешті сформував у голові те, що я шукаю і через місяць знайшов роботу мрії.

Висновки, які я зробив, пройшовши цей шлях:

1. Не можна ставити роботу понад усе, а то можна і коні посунути.
2. Завжди мати фінансову подушку на кілька місяців наперед.
3. Дуже важливо мати конкретну відповідь на запитання «Чого ти хочеш?»